Габріель Шанель народилася 19 серпня 1883 року в провінційному містечку Сомюре (Франція). У 12 років її мати померла і батько відправив дівчинку в монастирський притулок. Черниці і навчили її тримати в руках нитку і голку.
З 18 років Шанель працювала в магазині одягу, а у вільний час співала в кафешантані Ротонда. За легендою, одна з пісень присвячувалася собачці Ко-Ко, яка загубилася на паризькому бульварі, після того інакше як Коко ніхто дівчину не називав. Причому в кафешантані Шанель знайшла не лише своє друге ім'я, але і багатого коханця, офіцера Етьєна Бальсана. Частину його капіталів вона відразу вклала в майстерню капелюхів. Другий коханець допоміг їй відкрити свій модний салон.
Справжня популярність прийшла до Коко Шанель після Першої світової війни, коли Європа прагнула скоріше забути перенесені труднощі і зажити веселим і відчайдушним життям.
За таких умов створені Коко Шанель моделі одягу, на перший погляд прості і без особливого смаку, швидко підкорили душі тисяч жінок не лише у Франції, але і по всьому світу.
Винайдена нею комбінація - кардиган з прямою спідницею - стала квінтесенцією класичного стилю - хоча в 1920-і роки вважався надзвичайно авангардним.
Ще одне творіння Коко Шанель - маленька чорна сукня, яка пережила свою авторку і житиме ще багато років разом з іншими її відкриттями, - штанами-джерсі, туфлями і біжутерією. І, звичайно, духами, особливе місце серед яких займає Шанель No 5.
Розповідають, що для виготовлення духів Мадемуазель, як стали називати Коко Шанель в післявоєнні роки, запросила відомого парфюмера Ернста Бо, який постачав свою продукцію російському імператорському двору. Бо запропонував дві серії зразків, пронумерованих від 1 до 5 і від 20 до 24. Вибір Мадемуазель зупинила на 5-му номері, для якого вона сама створила ескіз флакона.
Духи Шанель No 5 були запущені у виробнцтво 5 травня 1921 року і відтоді залишаються одними з тих, які купують найчастіше. Мадемуазель Шанель була не лише законодавцем моди, але і відомим меценатом.
Шанель однією з перших привітала тоді ще нікому не відомого художника Пабло Пікассо, з яким згодом спільно працювала над костюмами для постановок Антігони, Орфея і Короля Едіпа.
Наприкінці Другої світової війни Коко Шанель вирішила перебратися до Швейцарії, де провела 10 років. Про неї вже стали забувати, але в 1954 році 71-річна Мадемуазель повернулася на подіум з новою колекцією. Преса її розгромила, але це лише стало стимулом для Коко Шанель, і декілька років потому про її моделі знов заговорив увесь світ.
Коко Шанель померла 10 січня 1971 року у віці 88 років в паризькому готелі Рітц, де проживала останні роки. Її називали "імператрицею моди", "жінкою, розпорядження якої мали силу закону далеко за межами Франції".
Цитати Коко Шанель:
Я люблю, коли мода виходить на вулицю, але не допускаю, аби вона приходила звідти.
Якщо ти народжений без крил, не заважай їм рости.
Ніщо так не старить жінку, як дуже багатий костюм.
Все в наших руках, тому їх не можна опускати.
Мода, як і архітектура, - питання пропорцій.
Мені наплювати, що ви про мене думаєте. Я про вас не думаю взагалі.
Молодіжна мода - плеоназм; старечої моди не буває.
Люди захоплюються не модою, а тими небагатьма, хто її створює.
Мода - це те, що виходить з моди.
Мода проходить, стиль залишається.
